У кожній з цих історій – народження… Нового почуття, нової надії, нового змісту, нових спогадів… У святковій різдвяній колотнечі на площі Ринок вони можуть раптово опинитися поряд з вами – герої цих оповідань, що кохали, страждали, раділи. Це наче уривки сповіді, випадково підслуханої у затишній кав’ярні за філіжанкою духмяної кави та теплим марципаном… Наче святковий львівський пляцок, де яскравими начинками, з любов’ю зібраними добрими чарівницями-господинями, українськими письменницями Вікторією Гранецькою, Дарою Корній, Тетяною Белімовою, Нікою Нікалео та іншими, стануть надія, романтика, вірність та віра в народження нового життя.
Надзвичайно атмосферна книга. Особливо коли читаєш її на Святвечір і Різдво. А слова як мед, хочеться розтягти задоволення. Для тих, хто хотів би зустріти Різдво у Львові.
«Ми постійно шукаємо щастя і не ймемо віри, що воно зовсім поруч. Щастя в нас самих. Треба просто навчитися радіти й бути вдячним за абсолютно звичні речі: людей, які довкола тебе, місце, де ти народився, де ти живеш, рід, який дав тобі традиції та віру. Кажуть, віра — це великий дар. Хтось вчиться її роками, а хтось просто отримує в подарунок від Бога. Цей подарунок так високо цінується і передається з роду в рід. Адже саме традиційна віра і мораль збирає щороку всіх родичів, де б вони не були — в Мілані, Торонто чи Тель-Авіві, — додому на Святу вечерю з дванадцятьма стравами і різдвяним Дідухом. Тут іще ходять вертепи морозяними вулицями й пекельні чорти лякають дітей за непослух гріхами, а не роздають подарунки задурно всім. Тут змалечку вчать, що за всі дії треба відповідати, а особливо за недобрі діла. Всесвіт відгукується добром на добро і злом на зло, що відомо із сивої давнини й лише нещодавно доведено вченими-фізиками.
Не знаю іншого такого міста у світі (а може, я ще просто не все бачила), де багатство і розмаїття фарб і смаків так органічно й гармонійно поєднуються. Тут немає жодного вільного столика в кафе на свята, звідусіль чути різні мови, діалекти й говірки. Львів радо приймає кожного, хто готовий поринути в місцевий колорит і аромати, а особливо аромати Різдва. Часто їжджу в інші міста й країни, і ніде насправді не почуваюся так добре, як удома на зимові свята. Тут тобі і вертеп, і колядки-щедрівки. А що вже надегустуєтеся меду, медовухи та вишняку під Коляду!
Дякуємо Тобі, Господи, що ми є тим, ким ми є, там, де ми є нині!
— Христос ся рождає!
— Славімо Його!
Ніка Нікалео»
Дара Корній. Моє сонцесяйне Різдво.
«Місто дихало Різдвом… Аромат свята перемагав густий запах кави та стелився зимовою площею Ринок. Він солодко лоскотав ніздрі туристів, гостинно запрошуючи в затишні кнайпочки й кав’ярні на різномаїті смаколики.»
«Львів снив Різдвом… Гори пампухів — з вишнями, маком, повидлом і без, здобна медова кутя з різними легумінами і поруч скромна, лишень з маком та родзинками, сухі білі гриби в пісному борщі, узвар із сушених райських яблук, може, навіть із саду Божого, груш, слив, запашний глінтвейн, котрий рясно пахне не тільки дешевим виноградом, а й ароматними приправами… Різдво. Його можна побачити, спробувати на смак, понюхати, торкнутися пальцями і навіть почути.»
«З кожнісінької вітрини урочисто прибраних крамниць міста посміхаються ангели та пастушки з вівцями, волом та коровою, урочисто завмерли царі з дарами, чекаючи сяйва першої зірки, котра сповістить про народження Месії. Вертепи-шопки в різдвяну пору оживають. Діти, дорослі, актори, аматори, геть не актори і геть не аматори, зірка восьмикутна в руках звіздаря… Світ — вертеп, і світ — театр. Колядуємо! Звеселяємо і себе, і ближнього, бо святкуємо день народження сонця-Месії, день народження Бога.»
Вікторія Гранецька. Різдвяна фантасмагорія.
Анна Хома. Телефон.
Наталя Лапіна. Різдвяний ангел.
Любов Долик. А той перший празник.
Алла Рогашко. Їхній світ удвох.
«Вечірній зимовий Львів — особливий: фантастично чарівний, огорнений теплим сяєвом ліхтарів, ламп та ілюмінацій, котрими оздоблені фасади кав’ярень і крамничок. Сніг уже припорошив бруківку — була геть білою. І продовжував сипати з неба дрібними сніжинками, що у світлі виблискували, мов зірочки, перетворюючи все довкола у розкішну феєрію.»
Світлана Горбань. Цивільний шлюб.
Тетяна Белімова. Зайва хвилина.
Анастасія Нікуліна. Шістдесяте Різдво.
«Орест варив найсмачніший глінтвейн. Узимку тільки з білого вина, як шану білій порі. Кілька апельсинів і мандарин часточками, а ще скоринка — тільки не терти. Мед з пасіки його батьків. Жодного цукру. На кінчику ножа — мускатний горіх, кардамон, гвоздика. І часом коріандр. У дитинстві літечко було ягідним, а от дорослим було більше до смаку медово-винне літо. Наче самі ягоди бродили всю осінь і взимку давали солодко-терпкий смак.»
«Жодного Різдва не буває без дива. Скільки свят ти проживеш — стільки див з тобою і станеться».
Ніка Нікалео. Сонце моє, бабусю!
«Кожне Різдво інше, всяке Різдво таке саме. Дванадцять страв на столі, колядки-щедрівки, сніг- мороз і вся родина за столом. Помолилися.»
Journal information